Літературна студія "Натхнення" в Березняківській загальноосвітній школі об'єднала поетів та шанувальників поезії різних поколінь: учнів, їхніх батьків, учителів. На першому засіданні студії прийнято рішення про створення поетичного альманаху, до складу якого увійдуть поезії дітей і дорослих, ілюстровані юними художниками школи. В групу запрошуємо всіх, хто хоче долучитися до створення поетичної збірки, а також шанувальників поезії
Мусієнко Катерина Сергіївна
Вчать дитину змалечку батьки
пам’ятати мудрі заповіти:
не шукай в житті доріг легких
і роби добро - ми Божі діти.
Всі образи кривднику прости,
поможи нужденному й слабому.
Бідний, хто живе без доброти.
Не забудь цю істину відому.
Бережімо, сестри і брати,
цінний скарб – науку тата й неньки.
Хай же б’ють джерельця доброти
у серцях дорослих і маленьких.
Наталія Маляр
Нестримна, рішуча і іноді дивна,
Збентежує душу, тривожить серця..
У щасті купає звичайну людину,
Бо шлях до любові не має кінця...
Спустошує смуток, думки окриляє,
До звершень підштовхує(і до дурниць)
Без неї нічого в житті не буває...
Любов лиш дарує "зворушену" мить.
Маляр Наталія
Із посмішки дитячої зростає ніжність зернятком,
Обіймами гарячими лікуються невдачі.
У доброті і радості любов зростає трепетом...
І дощ не дощ, а крапельки, легкі і нетерплячі...
Наталія Маляр
Наталія Маляр
У любви не бывает пределов,
У любви не бывает дорог...
Ароматом манящее тело,
Дарит нам этот яркий урок.
Запах нежный,дразнящий,игривый,
Дерзких мыслей полна голова...
Пахнет сказкой любовь у счастливых,
Может-быть это запах вина...
Но бывает, любовь утихает,
И теряет былой аромат.
Пахнет горечью,(даже воняет,
Где измены подмешаный яд).
Но, какой бы она не бывала,
Как бы запах её не дразнил,
Без любви жизни кажется мало
Пахнет сладостью тот, кто любил.
Вікторія Куценко
Ми, поети…Навесні живемо за/по відчуттям.
Наші душі ніжні.Кожне слово про творчість в душі лишає шрам.
Нам складно показувати у віршах себе.
Боїмось почути:"Вірші - не твоє."
Ми не маємо гордощів, ми маємо думку.
Та криштальну совість.
Вищого ґатунку.
Навесні ми цвітемо.
Восени затихаємо.
Ми-поети.
Завжди прощаємо та найміцніше кохаємо…
Вікторія Куценко
Юначе, здається, Ваша міс хоче до зірок?
Ну, не соромтесь, допоможіть їй зробити цей крок!
Говорите, що не маєте часу?
От такі зайняті (як Ви) віру в чоловіків і гасять!
У Вас немає коштів?
Діло не в грошах, дурненький.
Спочатку підтримайте її.
Скоренько.
Ой, а що це? У Вас знову термінова нарада?
Їдьте. Але не влаштовуйте їй перед цим тираду!
Не говоріть, що вона невчасно і що таке вже всоте.
Ви ж хороший. Душею глибокий.
У Вашого начальника за рік вже третій ювілей?
Хм, не прохопіться, що він вже рік, як пенсіонер.
Ох, у Вас знову хворіє мама?
Чи нова сімейна драма?
Терпіння Вам,бідненький…
Як Ви все витримуєте ще одненький?
P.S.Зірки, до яких вона хоче, – у Ваших, любий, руках.
І це не Андромеда чи крихти Денеба…
Це лише любов і…відчуття, що вона Вам треба.
Пехітов Микола Сергійович
Нероздільна, як земля і небо,
Українців велика сім'я.
Нероздільна любов до тебе,
Україно соборна моя!
Нероздільні ми у великій родині,
В нас єдині і мова, і кров.
Я соборній своїй Україні
Віддаю своє серце й любов!
Від Карпат і до Криму й Донбасу
Розцвітаєш ти в сяйві дня.
Я ніколи тебе не зраджу,
Я за тебе молюся щодня,
Україно соборна моя!
Наталія Сергіївна Маляр
Люблю тебе, моя Велична мати!Країна мужніх доньок і синів!
За тебе ми зуміли об'єднати багато необ’єднаних життів.
Ми зрозуміли – у єднанні сила!!!
Хай ворог зна –
Ніколи Не Здамось!!!
Нас Україна-мати породила,
Ми ворога на шмаття порвемо!
Хай брешуть у обличчя, нам плювати!
Ми знаєм правду! І вона одна!
Ми українці! Нас не поламати!
Ми разом сила! Разом ми стіна!
Кохана ненько, потерпи ще трохи...
Настане муці скоро цій кінець.
Лише вернуть не зможемо ніколи
Синів і дочок змучених сердець...
Люблю тебе! Любить не перестану
Колиску, із якої я зросла.
Нам Бог поможе!
Я це точно знаю,
І в мирі розцвіте нова весна!
Пехітов Микола Сергійович
Сюрпризи природи
Зимою на термометрі плюс, неначе на весні,
Колись таке приснитися могло лише у сні.
Природа демонструє знову свій каприз,
Готує новорічний для людей сюрприз.
В парку на клумбах ожили троянди,
Хоч на ялинці новорічні вже висять гірлянди.
Свята зимові празнує народ,
Кругом ялинки діти водять хоровод.
Проснувся ліс, розбуджений теплом,
В долині самоцвіти біліють під бугром.
Бруньки в берізок соком налилися,
Природо, не жартуй, отямся, схаменися!
Хіба не дивно, ви скажіть, щоб в січні
Природи витівки сприймати новорічні.
Та ми надіємось, отямиться вона,
І прийде все ж до нас кудесниця-зима!
22.12.2017
Вікторія Куценко
Довгі прощання навічно – погана прикмета.Забудь кожне слово і всі силуети.Забудь обіцянки й непотрібні клятви.
Пройшло. Відзвеніло.
Забудь. Як би серце не мліло!
Забудь той парк і ті доріжки.
Туди немає вороття.
Кинь уже віжки!
Не вбивай себе морально і не хворій через це фізично.
Все пройде.
Ніс вище.
День змінює ніч.
Земля крутиться.
Все стабільно.
Забудь і видихни.
Вільно.
Микола Сергійович Пехітов
Одинока берізка
Стоїть берізка в полі одинока,
Печаль бере її глибока.
Сетрички всі ростуть у лісі,
Вона ж єдина на узліссі.
Взимку вітри не обминають,
Дощі осінні поливають.
А влітку сонце все пече.
Нікуди сирітка не втече.
Гілля до лісу простягає,
Та все даремно, вона це знає.
Така вже випала їй доля -
Росте самотньою у полі.
Микола Сергійович Пехітов
РІЗДВО ХРИСТОВЕ
Церковних свят взимку багато,
Та не зрівнятися їм із Різдвом.
Свят вечір - діти, мама й тато,
І перша зірка в небі над селом.
Ця зірка всім нам сповістила,
Христос родився! Славімо ми його!
І кожен молиться, хто і не молився,
Ми Бога славимо свого!
Пісна вечеря, кутя в макітрі,
Дванадцять страв пісних в нас на столі.
Звучать колядки в морозному повітрі,
То колядують всі - дорослі і малі.
Колядників зустрінемо ми радо,
Вони нам добру вість несуть.
Що в Віфлеємі,там де стадо,
У яслах з сіна почав Христос свій хресний путь.
Вікторія Куценко учениця 11 класу
"Хрестовий Король. Пікова Дама...".
Хрестовий Король.
Пікова Дама.
Різні масті.
Звичайна драма.
Він вбиває те, що вона любить.
Вона верховодить над тими,
хто ним подумки крутить.
Одвічний поєдинок.
Жодного відпочинку.
Ні на годину.
Не на життя і ні на смерть.
На владу.
Пікова Дама знову завдала удару.
По гальмах?
Ні. По гордості брамі.
Король знову вбиває Даму.
І Дама плаче. Знову здала облогу.
І мова зовсім не про карткову колоду…
Катерина Мусієнко
***
Зіронька на небі засвітилась.
Святий Вечір! На столі кутя.
Божеє Дитятко народилось
дарувати вічнеє життя.
Прославляймо Бога на весь світ.
Хай колядки радісні лунають.
Свято хай залишить в серці слід,
негаразди хай нас обминають.
* * *
Хай принесе Вам звістку ангелятко,
Що народилось Божеє Дитя.
Хай Ваше серце звеселить колядка.
Здоров’я Вам, щасливого життя!
* * *
Хай Різдво до вас заходить в хату,
Хай у серці залишає слід.
Будьте всі здорові, і багаті.
Щастя вам, любові, многа літ!
Пехітов Микола Сергійович
Молодецька криничка
Біля села Райгород, де полин лиш в’ється,
Є криничка старовинна – «Молодецька» зветься.
Вода у ній прохолодна, прозора, ясна.
Цілющими властивостями славиться вона.
Спрагу в давнину тут тамували козаки в поході,
Тому й зветься «Молодецькою» криничка в народі.
Воду пили, смакувались, молилсь криниці,
Лиця у всіх паленіли, як пір’я в жар-птиці.
Вода тече із-під кручі, у ставок спадає,
Про її цілющі дії, мабуть, кожен знає.
Навіть стрічки в ній веселка не раз умивала,
І повірте, після цього гарнішою ще стала.
Несуть воду косарі із кринички вранці,
П’ють холодну воду хлібороби, натомлені в праці.
Усі люди п’ють ту воду – леліють в них лиця,
Силу й молодість дарує «Молодецька» нам криниця.
Вікторія Куценко
Її любов – книги, вірші та екстрачорна кава.
Подорожі та нові знайомства – як до життя приправа.
Душею вільна, думками приземлена.
Вміє мріяти, з небом зведена.
Обожнює Англію та високі підбори.
Ворогів називає дивно: «Тореадори».
Її перемоги для них – то червоне.
Але все рівно вперед.
Через всі перепони.
Нові рядки у блокнот лягають.
Сотні смс у телефоні на відповідь чекають.
«Я не тут. Я в іншому вимірі.
Творчому», – знову у щоденник вносить.
Найкраща подруга-муза.
Поряд завжди бути мусить.
– Пані, чому Ви пишете на серветці?
У нас же тут не друкарня! Кафе!
– А ви знаєте, як творчість живе?..
Німий погляд офіціанта.
Ну ось іще одного відшила делікатно…
Як сказав Коельо:
«Нам всім не вистачає трохи божевілля».
Я скромно додам своє: «І також терпіння…»
Вікторія Куценко
Я знала тебе краще, ніж вона.
Звісно, зараз ти в це не віриш.
Ти ж від неї зараз млієш!
Вона-моя тезка. Випадковість?
Не думаю. Не бійся.
Скоро й вона тебе згубить.
Будь з нею. Тобі ж так комфортно.
Та думки ж не про неї. Погодься!
Вже вкотре… Дивно.
Я ж твої принципи всі ламала.
Ти вибачався щоразу.
"За що?"- я питала.
"За те, що характерний. Егоїст."
Згодна, характер в тебе - дрімучий ліс.
Кохання моє – то був ліхтар.
Що розганяв твоїх примар.
А пам'ятаєш той дощ?
І як заглух мотор.
Ти був тоді надто злий. Наче тореадор.
Тільки замість кориди – наша любов.
Я знала тебе краще.
Але ти все рівно пішов…
Пехітов Микола Сергійович
Новорічні свята в школі
Наша школа готується нині до свята,
Сніжинки на вікна всі вирізають завзято.
Усе прикрашають, гірлянди чіпляють.
Свята новорічні всі дружно чекають.
Ялинка зелена до нас завітає,
Вона не очікує й, певно, не знає,
Що скоро вогнями уся засія,
Збереться на святі шкільна вся сім’я!
Почнуться розваги, не страшний нам мороз.
У торбі дарунки несе Дід Мороз!
Ми струсимо сніжинки у нього з повік,
Зустрінемо у дружній сім’ї Новий рік!
Пехітов Микола Сергійович
Вишиванка
Вишиванку вишивала мама вечорами,
Гаптувала візерунки всіма кольорами.
Кольори чередувала – чорні і червоні,
Вишивала вишиванку для своєї доні.
Мов живі на полотні віти калинові,
Маки чорні і червоні, квіти малинові.
До ладу все довела на полотні ненька,
Буде доця в вишиванці щаслива й гарненька.
Вікторія Куценко
Не найкраща. Знаю.
Та й не найгірша! Знову
собі це в свідомість внушаю.
Незвична дівчина з ім'ям звичайним.
Русим волоссям і поглядом очей... чайним.
Таких в Середньовіччі спалювали, так.
Мовляв:"Вона чаклунка.
Із смертю в змові. О, ще б пак!"
Вона замкнулась. Виросла, напевно.
Багато що казала наддаремно.
Багато вчинків не для тих.
І вогонь віри в серці десь затих.
Ночами плаче. Зранку - скло.
На її 17 багато вже чого було!
Безглуздя, зради і брехня.
Та все рівно жива.
Морально втомлена до крику.
Та от кохання в душу вникло.
Вона не відпустить його.
Точно вже знає.
Адже напевно, востаннє кохає...
Башкардін Роман, учень 5 класу
***
Людина має бути чемною завжди!
Допомагати тим, хто у біді.
За це добром віддячать люди –
Так має в світі завжди бути!
Скажи дитині добре слово,
Бабусю в черзі пропусти!
За це полюблять тебе люди,
І друзі поважатимуть завжди!
А я скажу вам без образи
І чесно, і без зайвих слів:
Потрібно бути чемним завжди,
Щоб шанували тебе всі!
Мусієнко Катерина Сергіївна
У столиці, в Черкасах, у Львові
помагаймо одужати мові.
Хай розквітне в ній наше, природне —
те, що скарбом назвали народним.
Хай слова линуть вільно й велично,
щоб не стало нам рідне незвичним.
Хай щоденно звучить в кожній хаті
СИНУ, ДОНЕЧКО, МАТІНКО, ТАТУ,
ЗЕМЛЕ, ЗІРОНЬКО, ЛАСТІВКО, СВІТЕ…
Слово ж рідне і гріє, і світить.
Імена хай вертаються наші.
Хай Даринки ростуть, а не Даші,
собі в коси цвіт ружі вплітають,
щиро люблять і вірно кохають.
Хай Михайлики їхні й Миколи
їх не скривдять, не зрадять ніколи.
Говорімо душею частіше —
хай стає наша мова чистіша.
Від недуги її лікуймо,
з нею в рідному краї вікуймо.
Пехітов Микола Сергійович
Стою я на кручі – Дніпро щось притих,
Неначе у сні, сповнений дум він величних, ясних.
Де ж сила твоя, сивий наш Борисфен,
Чому не співаєш нам величних пісень?
В імлі ти віків не залишив свій норов,
Приборкати тебе не зумів лютий ворог!
Ти води свої в Чорне море зливав,
І жоден наш недруг тебе не здолав.
Дніпро, ти Вітчизна моя чарівна,
Омита водою твоєю здавна.
Дніпро – наша гордість і наша святиня,
У серці назавжди лиш ти й Україна!
Чичук Раїса Петрівна, вчитель початкових класів,
Діана Шандра, учениця 2-го класу
Зимонька-зима
Зимо, зимонько-зима!
Ти на крилах принесла
Білий сніг, білий сніг
І ялинку на поріг.
Не страшний великий сніг,
Який пада нам до ніг.
Дід Мороз скоро прийде
І гостинці принесе.
Раді ми його вітати,
Будемо пісні співати.
Бо прийшла до нас сама –
Рідна зимонька-зима!
Микола Сергійович Пехітов
День Святого Миколая
Святого Миколая день настане,
Прийде до дітвори він в світлий час.
Дарунки з торби дід для всіх дістане.
Не забуває Миколай про нас.
Прокинемося вранці на світанку,
І під подушкою знайдем –
Машинку, ляльку, вишиванку.
До школи радісні прийдем.
А в школі теж у цей день свято.
Багато конкурсів й розваг.
Всі будем весело й завзято
Змагатися у «квестах» клас на клас.
Народні звичаї в свою родину
Запрошуєм у цей святковий час.
В минуле предків, у Різдвяну Україну
Свята церковні кличуть нас.
Пехітов Микола Сергійович
Зима
Нарешті хурделицею в полі,
Розгулялася зима.
Під білу ковдру все сховала,
Не чорніє вже рілля.
Сніг кругом, неначе манна,
Шубу білу ліс придбав.
Прийшла зима довгождана.
Я її давно чекав!
Катерина Сергіївна Мусієнко
***
Є легенди в нашого народу
про події, визначні місця,
дивовижні пам’ятки природи…
А мені запала в душу ця.
Посадив ігумен Феодосій
деревце на київській землі…
І стоїть у Лаврі липа й досі,
хоч уже їй кілька сотень літ.
І вона не хилиться від того,
ще й дарує свій цілющий цвіт.
На могилі матері Святого
виросла, щоб дивувати світ.
Знає молодим наш древній Київ,
Бачила десятки поколінь…
Пам’ятає ще орду Батия,
як вставало місто із колін.
І як храми знову закривали,
як вогонь палав і дзвін затих…
Не забула ні подій кривавих,
ні молитви з уст Отців Святих.
Ні ганьби з минулого, ні слави.
Не одну пережили біду…
Знову в Лаврі мироточать глави,
прихожани до святинь ідуть.
І старої липи не минають,
під її гілля дітей ведуть.
Хай легенду давню змалку знають,
правнукам своїм передадуть.
Катерина Сергіївна Мусієнко
* * *Як за обрій сонце спати заходить,
їжачок до нас вечеряти ходить.
Під шовковицею сіре звірятко
ягідки солодкі любить збирати.
У траві собі шукає гостинці.
Голочок у нього сотні на спинці.
Лапки, носик і малесенькі очі…
Не боїться з дому йти проти ночі.
Підійшла до нього наша Ганнуся —
їжачок сопе, в клубочок згорнувся.
Колючки хоч і маленькі, та гострі.
Не чекав, мабуть, нікого у гості.
І Ганнуся поспішає до хати,
щоб малого їжачка не лякати.
Пехітов Микола Сергійович
Яка країна нам потрібна
Не така країна нам потрібна,
А багата, розвинута – не бідна.
Щоб кожен жив – не виживав,
Вождів щоб люд не проклинав.
Робота щоб була в селі і на заводі,
Щоб не принижувалися ми в турботі.
І кожен міг достойно жити,
А не скитатися, щоб прожити.
Вікторія Куценко
Не питай,чого не пишу.
Немає про що.
От правда.
Рими не складаються.
Слова просто маряться.
Зимова депресія?
Знаєш, можливо.
Адже на серці холод крижливий.
Я вся в навчанні і поза зони.
Вибач.
Та важко –
Незламні кордони.
От навіть зараз важко щось підбирати.
Неначе хтось поставив музі ґрати.
Вирви мене з цього полону.
Суму невагомого.
За ніч по 5 віршів писала?
Бувало.
Нічого, перетерплю.
Можеш мене лишати.
Сама не згорю...
Катерина Сергіївна Мусієнко
Вітання Валентині Аврамівні
Здоров’я, радості в житті!
Хай обминають біль і втома,
Завжди щасливої путі,
Хай Вас чекають в школі, вдома.
Достатку, миру, перемог
І щирих усмішок багато.
Нехай Вам помагає Бог,
І на душі хай буде свято!
Микола Сергійович Пехітов
НАШ ДИРЕКТОР ШКОЛИ
З Днем народження директора
Вся шкільна сім’я віта.
Зичимо ми їй здоров’я і «многія літа»!
Ювілей в неї в пору зимову,
Про Валентину Аврамівну веду розмову.
Вона прекрасна господиня,
Виховала дочку й сина.
А тепер про внуків дбає,
Всіх їх любить й обожає.
На роботі невгамовна,
Ідей завжди торба повна.
Школою керує вміло.
Колег згуртувати зуміла.
Стосунки скрізь налаштувала,
Спортінвентар у школу придбала.
Костюми для «Джур» і в козацький клас
Вийшли просто «вищий клас»!
Автобус дітям на конкурси й змагання,
Забезпечить спозарання.
Наші спортсмени і ансамбль вокальний «Барви»
В школу звідусіль привозять лаври.
Не забуває й про столову,
Тож не їмо ми там «полову».
Завжди випічка, м’ясне, омлет яєчний,
За це уклін від нас сердечний.
А подвір’я навколо школи
Розквітло в квітках, як ніколи.
Красиво й затишно в шкільному дворі,
Все до вподоби дітворі.
Ось такий у нас директор –
У всіх справах справжній вектор!
Батьки і вчителі – всі поважають,
А учні люблять й обожають!
Тож ми Вас всі щиро вітаємо,
Від всього серця бажаємо:
Будьте завжди в «спортивній формі»,
Буде і в школі все у нормі!
Коментарi